Що ми знаємо про Малевича?

Відчуйте землю під ногами, яка виростила вас.

Казимир Северинович Малевич народився в Києві, батько й мати його були поляки. Батько служив управляючим на цукрових заводах, родина часто переїжджала з одного населеного пункту в інший, але це була Україна, і першим художнім навчальним закладом була Київська рисувальна школа, де вчителювали знамениті Микола Пимоненко та Микола Мурашко.

Казимир прагнув отримати художню освіту, але його спіткали невдачі, і він змушений був працювати креслярем на Курсько-Московській залізниці. Але мрію бути художником не залишав. В колі його друзів були художники, поети, музиканти, актори - тому він брав участь у виставках молодих художників. Він робив декорації та ескізи для вистав, зокрема для опери «Перемога над Сонцем». Ось тоді прийшла до нього ідея чорного квадрату, а остаточно оформилася, коли він побачив гімназиста, який ішов по сніговій доріжці і ніс за плечима чорний ранець. Цей ранець майже закривав усе тіло хлопчика, і був чорний і квадратний, і було враження, наче сам чорний квадрат йде, наче він живий – чорний квадрат на білому тлі.

Супрематизм – це хімія. Яким було б мистецтво, якби не було Малевича? В роки становлення Малевича як художника в мистецтві панував і процвітав імпресіонізм. Новий напрям – супрематизм Казимир Малевич започаткував під час роботи викладачем у народній школі художників в місті Вітебську. Очолював школу Марк Шагал. У художників було все: і дружба, і суперництво.

«Художник завжди один, але коли ти зрозумієш, яка міць ще не розкрилася у твоїй іїеї – одиноко і страшно. Якщо ти впадеш – твоя ідея впаде разом з тобою. Йти треба впевнено крок за кроком і ніяких сумнівів в своїй ідеї» Впевненість, лідерство, наполеглива праця дали свої результати. Малевич філософськи обґрунтував супрематизм, зібрав коло послідовників серед учнів, інших художників. Його розуміли і підтримували поети, музиканти. «Мистецтво – це не подвоєння реальності… Це спосіб розуміти та відчути сенс життя. Природа є жива картина, можна милуватися краєвидами, але повторювати їх – це крадіжка, і той, хто повторює природу – це злочинець, а не творець. Художник тоді художник, коли у нього є свій світ, свій погляд на світ… В музеях нема нічого живого, все багато разів пройдено, багато разів повторено, прогнило і смердить... Тільки самі тупі художники прикриваються щирістю. Ми в мистецтві робимо те, що роблять хіміки в медицині. Ми виділяємо діючу частину речовини. Супрематизм – це хімія».

Ні, ну ви таке чули? Філософія супрематизму, така чітка і розуміла для одних, обурювала інших. І, не стільки сама філософія, як її засновник. Малевича і його послідовників навіть звинувачували у сектантстві, його учнів називали дресированими пуделями, а він, як Месія був у центрі і потребував підкорення, обіцяючи за це зв'язок із космосом.

«Як християнська церква із катакомб розвинулася у розкішні храми, як Христос перетворив церкву і вона стала його оболонкою, так і наші картини із простих форм перетворяться в магічної сили картини і одухотворяючи абстрактні форми. Всесвіт говорить через нас…» «…На зміну Старому та Новому Заповіту іде Заповіт Супрематизма…» «…Я представник простору. Мистецтво – це наш шанс оземлянити космос…» «…Ми надихаємо Всесвіт своїм мистецтвом…» «Художник має збагачувати природу чіткими та точними формами. Ціль і свідомість – вище інтуїції. Розум творить форму із нічого. У безпредметному оновленні – майбутнє мистецтва».

Зовсім розпустилися художники. «Представник простору» Казимир Малевич досить вільно поводив себе з часом. В датах написання картин така плутанина, що мистецтвознавці не можуть розібратися в якому році були написані деякі з його картин. Зокрема «Скаче червона кіннота» Ця картина була прийнята владою, як ідейно правильна. Але чому червоні коні більше нагадують мурах, затиснутих між світлою величчю неба і багатокольоровою міццю землі? До того ж, по чотири в ряд, як вершники апокаліпсу.

Зовсім розпустилися художники. Не зрозумієш – де заум, а де контрреволюція. А пізніше буде «Де серп і молот – там смерть і голод» Така суспільна позиція не могла не призвести до звинувачення у антирадянській пропаганді і ув’язненні, яке тривало недовго, завдяки клопотанню друзів, художника звільнили вже через місяць. Ми перетворюємо життя, а життя перетворює нас.

«Труп мистецтва розмальованої натури покладено у домовину і запечатано чорним квадратом» - так було проголошено художником, але і про свою домовину він піклувався. На останку життя Малевич хворів і проектував свою домовину у супрематичному стилі. Але те, що він зробив з мистецтвом, як змінив уяву про можливості художника у дизайні, оформленні простору - насправді залишиться у вічності.