27 березня –Міжнародний день театру.

В цей день всі, чиє життя пов’язане з театром, професіонали та аматори отримують привітання, побажання. Театр – це дивовижний світ, де мрія перетворюється в реальність, де метою дійства є дотик до душевних струн глядача. Сьогоднішня розповідь про три найкращі театри України. Одеський національний академічний театр опери та балету - перший театр в Одесі та Україні за часом будівництва, значення та популярності. Перша будівля була відкрита в 1810 і згоріла в 1873 році. Сучасна будівля відновлена у 1887 році європейськими архітекторами Фердинандом Фельнером та Германом Гельмером у стилі віденського бароко.

Архітектура залу для глядачів облаштована в стилі пізнього французького рококо – розкішно оздоблена ліпними орнаментами з тонкою позолотою. Унікальна акустика підковоподібної зали дозволяє доносити навіть шепіт зі сцени у будь-який куточок зали. Внутрішнє оздоблення театру вражаюче та святкове. Зала для глядачів розрахована на 1664 місця.

Плафон стелі прикрашають чотири картини художника Генриха Лефлера у вигляді медальйонів. На них зображені сцени з творів Шекспіра "Гамлет", "Сон літньої ночі" і "Як вам це сподобається". У центрі стелі - велика кришталева люстра. У залі багато різноманітних ліпних прикрас, світильників, канделябрів та орнаментів бронзових інкрустацій меблів. Центральна завіса зроблена за ескізом відомого театрального художника Олександра Головіна.

Повну реставрацію будівлі театру було завершено у 2007 році. У театрі диригували Петро Чайковський, Микола Римський-Корсаков, Сергій Рахманінов, співали Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Леонід Собінов, танцювали Ганна Павлова та Айседора Дункан. Журнал «Forbes» включив одеський театр до списку незвичайних пам'яток Східної Європи.

Серед найвідоміших постановок театру можна назвати наступні вистави: «Кармен», «Травіата», «Трубадур», «Ріголетто», «Запорожець за Дунаєм», «Чіо-Чіо-Сан», «Наталка-Полтавка», «Жизель », «Лускунчик», «Спляча красуня». На цих спектаклях зазвичай аншлаг.

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької.

Театр було відкрито у 1900 році. Необхідність в окремій будівлі для міського театру стала особливо відчутною наприкінці ХІХ століття. У цей час Львів перебував у складі Австро-Угорщини, офіційно називався Лемберг і був столицею окремої великої австрійської провінції - Королівства Галичини та Лодомерії.

1895 року було оголошено конкурс, у якому перемогла робота директора Львівської вищої художньо-промислової школи Зигмунда Горголевського. Він запропонував сміливе рішення для місця побудови нового театру. Оскільки центр міста на той час був забудований, проект передбачав перекриття міської річки Полтви суцільними бетонними склепіннями. Будівництво розпочалося у червні 1897 року і тривало майже три роки. Великий міський театр – так називався Оперний театр до 1939, відкрився 4 жовтня 1900 року. Цього вечора у театрі показували постановку драматичної опери про жителів Карпат та Верховини.

Театр був спроектований так, щоб фойє, коридори та сходи максимально освітлювалися природним світлом. Один із найкрасивіших внутрішніх інтер'єрів – дзеркальний хол, прикрашений картинами, що зображують символічну зміну пір року.

Велика люстра у залі з дорогоцінних матеріалів оздоблена алегоричними фігурами. На другому поверсі збереглися особисті апартаменти імператора Франца Йосипа з ванною та виходом до імператорської ложі.

Однією з головних прикрас театру є завіса «Парнас», написана в Римі польським художником Генріхом Семирадським. Сюжет картини — роздуми про сенс життя та людську діяльність. Всі опери проходять мовою оригіналу: італійською, французькою, російською, польською. Для зручності глядачів над сценою розміщено табло з рядком, що біжить, де можна прочитати переклад опери на українську мову.

Київ. Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка – одна з найвідоміших оперних та балетних сцен Європи.

Будівлю зведено за проектом архітектора Віктора Шрьотера в стилі французького ренесансу на місці згорілого в 1896 р. міського театру. Для свого часу Київський оперний театр справді вражав: партер, амфітеатр, бельетаж та чотири яруси могли вмістити 1650 глядачів одночасно. В інтер'єрі домінували оксамит та бронза. Шикарні крісла, люстри та світильники привезли з Відня. Загальна площа театру складала майже 100 000 квадратних метрів.

Над головним входом театру було встановлено офіційний герб Києва із зображенням архангела Михаїла — покровителя міста, проте на наполегливу вимогу Київського митрополита Феогноста, котрий вважав театр гріховним закладом, герб замінили алегоричною композицією: геральдичні грифони тримають у лапах ліру. Фасад будівлі прикрашали погруддя композиторів Михайла Глінки та Тараса Шевченка, подаровані Києву артистами петербурзького Маріїнського театру.

Репертуар київського оперного театру налічує понад 50 вистав композиторів різних країн і епох: Джузеппе Верді, Джоаккіно Россіні, Петра Чайковського та ін. Серед найпопулярніших постановок трупи театру «Лебедине озеро», «Риголетто», «Ромео та Джульєтта», Незмінним успіхом користуються вистави "Запорожець за Дунаєм" Семена Гулака-Артемовського та "Наталка Полтавка" Миколи Лисенко.