Земля, війна та кохання Олександра Довженко

До 130 річниці від дня народження Олександра Петровича Довженка (1894 – 1056) українського письменника, кінорежисера, кінодраматурга, художника, класика українського і світового кіно. «Земля»

«Земля» - найвідоміший і, як стверджують професіонали – найдосконаліший фільм Олександра Довженка. 1958 року на Брюсельській всесвітній виставці «Землю» було названо серед дванадцяти найкращих фільмів усіх часів і народів. Неодмінно вона попадала і в інші списки шедеврів. Роботу над сценарієм Олександр Довженко розпочав у травні 1929 року. Після анонсу «Землі» 25 травня режисер відбув з робочим візитом до Берліна. Повернувшись в Україну в червні, він наприкінці місяця разом зі знімальною групою вирушив до села Яреськи на Полтавщині,щоби почати зйомки. У складі групи оператор Данило Демуцький, художник Василь Кричевський, автором музичного супроводу виступив також український композитор Лев Ревуцький. Молода українська кінематографія кинулася знімати фільм із зухвалістю та впевненістю у своїх талантах. У вересні група повернулася до Києва, знімання продовжили в районі Голосієва та Китаєва. Монтаж фільму завершили в грудні, а фільм презентували батьку режисера та найближчому колу соратників. Батько спитав: «Оце зробив мій Сашко?» Асистент режисера відповів ствердно. І очі батька засяяли гордістю за сина. У березні 1930 року тривали громадські обговорення фільму, де прозвучала критика на адресу авторів. З огляду на це фільм переглянула Всесоюзна центральна рада професійних спілок, а на початку квітня, за кілька днів до прем'єри, вийшла розгромна віршована рецензія Дем'яна Бєдного. Радість творчого успіху була подавлена, Довженко писав у щоденнику, що через критику постарів і посивів за кілька днів, що критика ранить і руйнує мене неймовірно. Але хвилі позитивних відгуків тривали. Письменники називали фільм прекрасним, а Довженка – режисером, у якого ми всі маємо вчитися, а голландський режисер Йоріс Івенс висловив думку, що Довженко у цьому фільмі досяг абсолютної гармонії форми і змісту. А за словами етнолога Пуківського, Довженко перетворив образ землі на метафору національного космосу, центр і сенс існування українського селянина, де землероби ведуть позачасове життя, спокій якого порушує поява трактора. У 2012 році фільм «Земля» реставрували на замовлення Довженко-Центру. Новий музичний супровід для фільму створив український етно-хаос гурт «ДахаБраха». Написана наново музика переорієнтовує акценти «Землі» з ідеологічних на загальногуманістичні. Прем'єра відреставрованої версії фільму з новим саундтреком відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі 21 липня 2012 року. А в 2017 з’явився ще один сучасний саундтрек за авторством Мар’яни Садовської.

Кіноповість «Україна в огні» була написана Олександром Довженком швидко, так же швидко знятий і фільм. Замість визнання і вдячності повість і фільм були засуджені і заборонені. Привидів для заборони було безліч. Літературний твір «Україна в огні» вперше надрукували лише через 23 роки після смерті автора. Але і понині ця повість вражає неприкритою, жагучою правдивістю. Саме Україна прийняла на себе перші удари загарбників і вся вона палала у вогні та стражданнях. Війна не раз і не двічі прокочувалася українською землею, збільшуючи число жертв і розруху. У повісті автор дошукується до причин зрадництва, говорить про них гнівним обвинуваченням державної політики. Війна підняла всю країну та викрила відсутність єдності народу: ті, хто евакуювалися, не зрозуміли та засуджували тих, хто залишався і навпаки. Так розколювалася нація з середини. Державні діячи приховували правду від людей. Автор показує глибину горя в окупації. Довелося і орати замість коней та волів, і віддавати найкращих юнаків та дівчат у Німеччину на роботи, зазнавати принижень, гинути у вогні пожеж, від фашистської зброї, на шибеницях. Безмірною була трагедія рядових воїнів, які прийняли на свої плечі увесь тягар битви за рідну землю. Цих боїв не витримували ні звірі, ні птахи. Навіть ріка була спотворена ворогами, вода в ній текла каламутна і кривава. Жорстка критика, цькування та звільнення з посад – ось плата за правду. У щоденнику Довженко писав, що його заспокоює його чисте сумління, що він не буржуазний і не націоналіст. І нічого, крім добра щастя і перемоги не бажав своєму народу, як і іншим народам держави. А страждання стражданнями своєї Батьківщини не може принижувати гідності.

«Хто послав мені цю любов?» Він зустрів Юлію Сонцеву у Одесі, коли працював над сценарієм «Арсеналу» В основі фільму історичний факт: збройне робітниче повстання на заводі Арсенал у Києві, до якого приєдналися робітники інших підприємств. Вона так і залишилася нерозгаданою. Прихильники стверджують, що вона пожертвувала власною кар’єрою, бо ставши дружиною знаменитості, забула про власні амбіції та перестала зніматися , все поклала на олтар чоловічого таланту. Існує версія, що Сонцева була агентом КДБ і її примусили зачарувати Довженка і все життя стежити за ним та доносити. Бо звідки ж у КДБ знали, що Довженко уві сні розмовляє українською мовою, чому Сонцева наклала табу на архіви свого чоловіка до 2009 року. Але те, що зробила вона заради збереження пам’яті Олександра Петровича – цього не можливо було б зробити з примусу. Вона екранізувала після його смерті нереалізовані сценарії, створила музей Довженка, добилася присвоєння його імені Київській кіностудії, відкриття меморіальних дощок у Москві та Києві, видання повного зібрання творів, заснування Золотої медалі імені Олександра Довженка, та багато іншого. Юлія Сонцева перережила Олександра Довженка на тридцять три роки і зробила багато для пам’яті і слави. У наш час дивитися фільми Довженка може тільки людина зацікавлена історією української культури, бо неймовірні технічні досягнення затьмарюють німі чорно-білі шедеври. А ті мистецькі прийоми, які винайшов він і започаткував вже вивчили та використували його учні та послідовники. Проте літературні твори і сьогодні вражають силою, лаконізмом і правдивістю. Особливої уваги варті «Щоденники», де було писано не для друку, а тому особливо чесно.

«Я не хочу жити краще свого народу, я не можу і не хочу жити і бачити нищення, конання мого народу. Я хочу розділити його долю цілком, ущерть і без оглядки» Щоденник, 2 липня, 1942

«Я створив жалюгідно малу кількість кінофільмів, вбивши на це весь цвіт свого життя…» Щоденник, 7 листопада , 1945

Олександр Довженко зайняв почесне місце генія українського народу.

«Довженко – єдиний по-справжньому український, народний митець, який розкрив душу своїх земляків і разом з Гоголем і Шевченком спонукав мене полюбити Україну та її народ» - це висловлювання Андрія Тарковського