Сергій Васильківський

Сергій Васильківський, український художник 1854 -1917

На Дінці

Це було там, недалеко від Богородичного у Святих Горах. На піщаному березі, під старими вербами рибалки частували молодого художника гарячою юшкою. Внизу золотий пісок, на якому розкидані кілька кам’яних брил, що відвалилися і покотилися аж до води. Посередині, на березі, високий, розчахнутий надвоє берест. Під його кроною у затінку на вогнищі вариться юшка із щойно виловленої риби. Ближче до води – лепеха. Дерево дасть передній план, крона його підніметься аж над лісом, що буде на другому плані. А косий пагорбок під обривом буде третім планом. При березі човен, біля якого поратимуться рибалки. Старанно осмислений, глибоко відчутий мотив під слухняним пензлем молодого митця перетворювався в натхненний образ рідної природи. Картина сяяла теплою, сонячною радістю у похмурій майстерні художника. Тепло розливалося рікою, його випромінювало небо, воно іскрилось на прибережному піску. У 1885 році за краєвид «По Дінцю» художник одержав велику золоту медаль, звання класного художника першого ступеня і право на академічне пенсіонерство впродовж чотирьох років.

Козача левада

Феноменальний творчий світ українського художника, художника-слобожанина — Сергія Івановича Васильківського досліджувати складно через те, що не все з його доробку збереглося, усі його записи і листування втрачено. Свої картини він здебільшого не датував, нерідко писав декілька варіантів однієї і тої ж картини, іноді повторював, а також експонував під однаковими назвами несхожі картини. Пошукова робота мистецтвознавців стосовно вдображення Святогірського монастиря та його околиць привела у Харківський художній музей, та Харківський історичний музей, де зберігається не менше п`яти картин та етюдів Сергія Васильківського. Адже більшість своїх творів художник заповів Слобожанському музею.

Чумацький шлях

Степ, степ і степ, на всі чотири сторони світу, в які пролягли биті, пребиті чумацькі шляхи: Ромодановський — в Крим по сіль, а Ізюмська степова сакма на Узун-гору та відгалужувалась на схід, до Торських соляних озер за сіллю-торянкою.

Сільська вулиця

Васильківський Сергій Іванович народився у 1854 році в полковому м. Ізюм в родині працюючого в окружній лікарні губернського секретаря Івана Федоровича Васильківського і його дружини Параскеви Урниловни. Ріс він серед чудової природи, поміж працьовитих, чутливих до краси і добрих людей. Дід його, чумак, походив з козацького роду. Батько, був писарем, справжнім віртуозом цього ремесла, яке здавалося сину чудодійством. У Харкові, куди Васильківські перебралися у 1861 році, на захоплення хлопця малюванням звернув увагу вчитель Другої гімназії Д.І.Безперчий, а відвідини приватної школи малювання та живопису М.Д.Раєвської-Іванової закріпили в Сергія бажання стати художником. Сергій Васильківський, закінчивши п’ять класів гімназії, вступив до ветеринарного училища. В 1873 р. зарахований «канцелярським служителем другого розряду» Харківського казначейства, а в 1875 р. призначений молодшим канцеляристом Київської удільної контори. В 1876 р. Сергій виїхав до Петербургу і вступив вільним слухачем до Академії мистецтв. Восени склав екзамени і став учнем Академії мистецтв по живопису. Керівником пейзажного класу був професор М.К.Клодт. Відомо, що серед його вчителів в цей період був і молодий професор В.Д.Орловський. За роки навчання у пейзажному класі (1879–1883) Сергій Васильківський виконав 38 екзаменаційних ескізи та безліч етюдів. Тема їх — природа, її стан о певній порі року.

Козацький двір

Весна в Україні

Кам`яна балка

Сторожа Запорозьких Вольностей

Кобзар-сліпець з хлопчиком поводирем

Околиця

У творчому доробку художника понад три тисячі картин пейзажного, портретного, побутового та історичного жанру. Але Васильківський перш за все пейзажист. А головною у пейзажі була Україна.